Як проект "Толерантність української молоді - запорука демократії" змінив моє життя. Відгуки учасників
Відгуки учасників
Ніцполь Світозар, м. Київ
Даний захід, організований Молодим Рухом, дав поштовх для моєї майбутньої активної громадської діяльності. Насамперед, він дозволив зрозуміти основи функціонування громадського сектору в Україні, його особливостей та секретів.
На цьому проекті я отримав можливість поспілкуватися з видатними громадськими, політичними діячами та науковцями. Також я познайомився з іншими учасниками проекту і надалі підтримую з ними тісний зв’язок. Це чудова можливість обмінятися досвідом діяльності з іншими таким ж активістами з різних регіонів України. Я вірю в те, що отримані знання та практичні навички допоможуть учасника цього проекту віднайти своє місце у громадській та політичній сферах життя, посісти достойне місце в органах державної влади та бізнесі. І в майбутньому всебічно розвинена молода людина стане запорукою розвитку громадянського суспільства.
Оксана Павлюк, м. Чернівці
Семінар, організований Молодим Рухом минулого року, став надзвичайно корисним та важливим для мене як людини, громадянина України та громадського активіста. Мені вже доводилось брати участь в подібних заходах, але емоції та знання, отримані на молодо-рухівському семінарі виявились дійсно необхідними в моїй громадській і політичній діяльності. Чудово підібрані теми лекцій і практичних занять, професійні та досвідчені лектори, цікаві учасники та прекрасні місця проведення – усе це стало запорукою успішного і вдалого семінару. Знайомства та обмін досвідом з громадськими активістами з усієї України допомагають в організації різноманітних акцій, як місцевих, так і всеукраїнських. Після семінару значно посилилась моя діяльність як депутат районної в місті ради.
Дякую організаторам за їх професіоналізм, патріотизм та прагнення змінити на краще майбутнє нашої країни. Так тримати!
Оксана Романенчук м. Коломия (Івано-Франківська область)
У молодої і амбітної людини, яка прагне досягти успіху та розвиватися, виникає на цьому шляху чимало запитань. Інколи є ідеї, для втілення яких не вистачає досвіду, інформації. Мені як журналісту доводиться щодня ставити під сумнів усе, що я пишу, адже чудово розумію, що частково формую думку громадськості. Окрім того, громадська журналістика передбачає й участь у мітингах, протестах — класична ж журналістика не має такої ефективності. Участь у проекті “ Толерантність української молоді — запорука демократії” стала для мене важливою платформою розуміння багатьох процесів у країні, спірних історичних моментів, Пригадую, цікавою вийшла дискусія з професором Київського національного університету ім. Т. Шевченка, академіка Академії наук України Володимиром Сергійчуком про ОУН -УПА та різне сприйняття голодомору в Україні.
Ми часто хочемо ототожнювати себе з поняттям “молодий лідер”, але часто для цього не вистачає багатьох дрібних, але важливих деталей. Під час проекту ми навчилися писати молодіжні проекти, опанували мистецтво публічного виступу, отримали практичні поради щодо того, як розвинути молодіжну організацію та як провести молодіжні акції. Важливо те, що нас навчали, не теоретики, а люди, які безпосередньо причетні чи то до молодіжного середовища, чи то мають багаторічний досвід, зокрема, закордонні експерти.
Як змінив проект мене? Я втілила в життя кілька журналістських проектів, зокрема “Інформаційна прозорість”, до якого залучила і своїх уже друзів з описуваного мною проекту. Я допомагала під час проведення молодіжних акцій та сама організувала з молоддю два флеш-моби. І тепер зі скептичною посмішкою дивлюса на кожного, хто починає мене переконувати в тому, що на сході України живуть інші українці, які терпіти не можуть галичан і не знають української історії. Пригадую, після семінару, коли я спілкувалася з учасниками, до мене підійшов один з учасників, який не володів українською, і почав цікавитися, як буде на українській мові “девушка” і якими ще словами можна назвати дівчину, яку любиш. Інша дівчинка немовби виправдовуючись почала пояснювати, чому не знає української мови, живучи в Україні — там, де вона живе, нею практично не спілкуються, але вона б залюбки її вивчила. Як на мене, пояснення зайві.
Анна Кривопишина (м. Черкаси)
У 2012 році я брала участь у проекті Молодого Руху «Толерантність української молоді – запорука демократії» (2011 р.). Мене дуже зацікавила тема проекту. На мою думку, тільки активна, свідома, політично підкована молодь сьогодні здатна забезпечити розвиток України як демократичної держави. Безперечно, участь у такому проекті дала мені можливість збагатити знання, отримати відповіді на важливі питання, встановити зв’язки з представниками молодіжних організацій з різних куточків України для подальшої плідної співпраці. Завдяки цій програмі я познайомилась з цікавими людьми, мала можливість обмінятися досвідом, а головне – зрозуміла, що в Україні багато небайдужої активної молоді, яка прагне змін на місцях. Тож разом ми сила!
Це був мій перший досвід участі в подібних програмах неформальної освіти, саме тоді я вирішила, що й надалі активно займатимусь громадською діяльністю. Сьогодні разом із командою я ініціювала та реалізувала два соціальні проекти в рідному місці – фотопроект «Місто позує тобі» (https://vk.com/misto.pozue.tobi) та творчі вечори для креативної молоді «ART-п'ятниці по-черкаськи» (https://vk.com/art.friday), працюю над новим проектом «Тіло ЧЕ» (https://vk.com/club52545947). Важливо знати, що в такій роботі ти не один, ще й досі ми спілкуємося з учасниками програми, підтримуємо дружні стосунки, обмінюємося ідеями.
Я вважаю, що подібні проекти потрібно організовувати й надалі, адже це чудова можливість для молоді з різних регіонів відчути себе єдиною командою, яка має спільну мету – сильну і морально здорову Україну!
Яна Вертеба (м. Маріуполь)
Проект «Толерантність української молоді – запорука демократії» став для мене справжнім відкриттям свого часу, оскільки проблема толерантності і компромісу щодо історичної спадщини та державної політики, яка була порушена під час навчання, є надзвичайно важливою та актуальною в українських реаліях!
Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид українського народу, діяльність ОУН-УПА, роль молоді у збереженні самоідентифікації нації та мовна політика в Україні – на ці теми сьогодні, нажаль, постійно спекулюють політики, щоб вносити розбрат у суспільство, проте під час обговорення були знайдені моменти, що об’єднують Україну та навколо чого будувати майбутнє саме молодим людям.
Унікальність даного проекту полягає в тому, що він зібрав молодь з усіх куточків України, можна було почути різні думки, погляди та переконання, а відповідно обмінятися досвідом та позбутися наявних у суспільстві стереотипів щодо ментальності різних регіонів України, також учасники та учасниці віднайшли багато спільного у поглядах не тільки на історичні та політичні питання, а й у баченні майбутнього розвитку нашої держави.
Думаю, якби більше молоді брало участь в подібних проектах, то і будівництво громадянського суспільства відбувалося більш швидшими темпами, адже проект сприяв розвитку молодіжного лідерства та руху, громадянської активності та формуванню демократичних цінностей.
Після закінчення проекту я стала більш активною у суспільній діяльності, реалізувала три значних молодіжних проектів, а також визначилася із особистими пріоритетами у суспільно-політичній сфері в якій бажаю себе реалізувати.
Дякую організаторам та донорам, запрошеним спікерам та експертам, а також всім учасникам за високий рівень організації заходів, цікаві, змістовні та практичні теми і вправи, активність і щирість! Бажаю успішного продовження проекту!!!
